Результати дослідження
За підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ) Всеукраїнська благодійна організація «Інститут місцевого розвитку» впродовж вересня 2020 – лютого 2021 років провела комплексне дослідження «Оцінка освітніх потреб для української енергетики».
Його мета – з’ясувати, які спеціалісти потрібні енергетичній галузі та чи відповідає сучасна енергетична освіта запитам роботодавців. А також розробити рекомендації, які допоможуть усунути прогалину між потребами підприємств та можливостями закладів освіти їх задовольнити.
Серед спеціалістів важливою частиною є фахівці з енергоефективності та ВДЕ, підготовкою яких займається наш університет на базі ННЛ «Центр енергоефективності», оскільки ці напрямки зараз розвиваються найшвидше.
Погляд роботодавців
До першого етапу дослідження були залучені роботодавці з компаній, різних за видом діяльності (електропостачання, теплопостачання, ВДЕ, ринок природного газу), формою власності (державні, приватні, комунальні) та розміром (великі, середні, малі). Вони взяли участь у глибинних інтерв’ю та кількісному опитуванні.
Кадровий голод. Представники усіх підприємств-респондентів зазначили, що відчувають значний «кадровий голод». У сфері теплопостачання таку відповідь дали 93% опитаних, у сфері електроенергетики – 87%, серед компаній, які працюють на ринку газу, – 78%. Помітно кращий показник у сфері ВДЕ – лише 33% респондентів повідомили, що їхнє підприємство потребує нового персоналу, але це не є гострою проблемою для них.
Якість підготовки. Більшість, дві третини респондентів, зазначили, що якість підготовки молодих фахівців у закладах енергетичної освіти в Україні лише «деякою мірою відповідає потребам підприємства». Найнижчу оцінку роботодавці поставили рівню практичної підготовки: оцінки коливалися в межах від 1,27 (ринок природного газу) до 1,88 (ВДЕ).
Недостатнім, на думку респондентів, є й рівень теоретичної підготовки: оцінки коливаються в межах від 1,73 (ринок природного газу) до 2,57 (ВДЕ).
Зокрема, здатність виконувати професійні обов’язки із дотриманням вимог правил техніки безпеки; здатність застосовувати відповідні математичні методи, методи природничих та технічних наук і комп’ютерне програмне забезпечення для вирішення інженерних завдань у галузі; здатність проєктувати, використовувати сучасні методи моделювання та експлуатувати обладнання; здатність аналізувати комплексні проблеми, пов’язані з енергетикою, інженерними мережами та пропонувати відповідні технічні рішення; усвідомлення необхідності постійно розширювати власні знання про нові технології в галузі.
Найпопулярнішими формами співпраці залишається організація практик та стажувань студентів, презентації компаній у закладах освіти, участь у керівництві курсовими та дипломними роботами, залучення фахівців до участі в роботі державних атестаційних комісій, а також цільове рекламування вакансій.
Разом з тим, практика залучення підприємств до розробки або корегування освітніх програм і навчальних планів за спеціальністю залишається недостатньо розвинутою. Фактично не використовуюся також такі варіанти співпраці як фінансування певних освітніх ініціатив у рамках програм соціального партнерства, створення спільних кафедр у закладах освіти чи цільова підготовка студентів під замовлення компаній.
Підсумок. У чому ж полягає невідповідність між потребами підприємств та підготовкою спеціалістів у закладах освіти? На думку роботодавців, випускники мають надзвичайно низький рівень практичної підготовки, а освітні програми відстають від потреб бізнесу та розвитку технологій.
Погляд освітян
Другий етап дослідження стосувався освітніх закладів. Щоб з’ясувати, які прогалини існують між рівнем підготовки випускників та потребами роботодавців, були проведені глибинні інтерв’ю як з представниками вишів, так і з їх випускниками. А також аналіз якості підготовки освітніх програм за кожною спеціальністю.
Освітні програми. У більшості випадків програми ЗВО розроблені відповідно до затверджених державних стандартів освіти. Однак такий стандарт відсутній для спеціальності «Нафтогазова інженерія та технології», а також спеціальностей, що стосуються відновлюваних джерел енергії.
Крім того, не затверджені стандарти фахової передвищої освіти за всіма дослідженими енергетичними спеціальностями. Це призводить до суттєвих відмінностей у переліку компетентностей навіть в межах однієї спеціальності.
Ще один недолік освітніх програм – вони майже не враховують потреби роботодавців, не базуються на дослідженнях щодо перспектив розвитку галузі та не враховують суттєві зміни, які відбулись в енергетичному секторі за останні роки, наприклад, запровадження ринків енергоресурсів в Україні.
Дослідники з’ясували, що передбачена в освітніх програмах навчальна практика часто проходить формально. А у самих вузах зазвичай не забезпечують достатньо годин на вивчення дисциплін практичного спрямування. Основна причина – обмеженість матеріально-технічної бази.
Матеріально-технічне забезпечення. Для багатьох закладів вищої освіти суттєвою проблемою є фізична та моральна зношеність спеціалізованого лабораторного обладнання. Найбільше нестачу фінансування на оновлення лабораторій, комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення відчувають регіональні університети.
При цьому, для впровадження перспективних для ринку праці спеціальностей та нових компетенцій майже всі заклади потребують створення лабораторій ВДЕ та спеціалізованих комп’ютерних класів.
Як ми бачимо головними факторами якісної підготовки спеціалістів є:
Всім цим умовам відповідає створений в нашому університеті Центр енергоефективності (ЦЕ), на базі якого кожен студент може ознайомитися з сучасними технологіями енергоефективності і ВДЕ та пройти навчання у цих напрямках. Також в ЦЕ можна пройти підвищення кваліфікації для фахівців, що вже працюють в енергетичному секторі.
Детальніше про дослідження можна дізнатися за посиланням: https://hmarochos.kiev.ua/2021/05/11/chy-gotuyut-ukrayinski-vuzy-speczialistiv-shho-potribni-energetychnym-pidpryyemstvam-rezultaty-doslidzhennya/
13.05.2021
