У цьому році творча майстерня народного артиста України Лева Сомова, Кафедри сценічного мистецтва і культури КНУТД уперше випускає бакалаврів сценічного мистецтва.

Вистава творчої майстерні народного артиста України Л. М. Сомова «Тартюф»

Студенти працювали потужно протягом чотирьох років, незважаючи на безліч локдаунів, повномасштабну війну, повітряні тривоги, подеколи відсутність світла і тепла. Але попри все це вони змогли створити три неймовірні вистави. За сприяння університету, силами науково-педагогічних працівників кафедри, їхнього майстерного, творчого підходу до виховання досвідчених професійних кадрів, наполегливості та самих студентів, кожен бажаючий отримав можливість поринути у світ комедій Ж-Б  Мольєра, драматургії абсурду С. Беккета та символізму І. Франка.

Три вистави – «Чекаючи на Годо», «Тартюф», «Чи вдуріла» – отримали чимало позитивних відгуків, не тільки пересічних глядачів, а й відомих театральних критиків,  як-от: Василя Неволова, кандидата мистецтвознавства, очільника товариства «Знання», заслуженого діяча мистецтв, професора: «Беккет головним чином розвивав тему людської самотності. Він говорив про потребу своїх персонажів у спілкуванні, якого вони позбавлені.

Вистава «Чекаючи на Годо» (Володимир – Микита Марченко, Естрагон – Артем Переверзєв, Поццо – Владислав Кібальнік)

Упродовж життя вони вдивляються у свій внутрішній світ, намагаючись співвіднести його з оточуючою дійсністю, але висновки їх невтішні, а існування безперспективне. Такими ми бачимо у виставі Льва Сомова Володимира (студент М. Марченко) та Естрагона (студент А. Переверзев) у жорстокій грі людей «Чекаючи на Годо», у цій кафкіанській виставі очікування. Володимир та Естрагон не випадково опинились на закинутій дорозі, єдиною «прикрасою» якої є засохле дерево і «прострілений» небосхил (сценографія теж Л. Сомова): вони в «зоні». Вистава розповідає про те, як знецінюється людське життя у зоні відчуження. Вистава ця ніби розвиває один з мотивів роману Франца Кафки «Процес», що робить її ще актуальнішою і сьогоденнішою. Спогади переслідують персонажів і Поццо (студент В. Кібальнік), і Лакі (студентки Тетяна Лебединець, Анна Половинко), вони намагаються розповісти нам, що ж призвело їх до суцільної самотності. Вони наділені у виставі псевдо правдоподібними рисами, якщо  до певного часу образи Володимира та Естрагона сприймаються як «достовірні», то поява Поццо і Лаккі  руйнує  цю ілюзію. Персонажі постановочно і пластично дуже цікаво і винахідливо демонструють механізм такого собі загадкового процесу: очікування, взаємних дій. Різноманітні, достатньо виразні, сценічно вигадливі  їхні жести в дусі клоунади, психологічні перипетії викликають зацікавленість глядачів.

Вистава «Чекаючи на Годо» (Поццо – Владислав Кібальнік та Лакі – Тетяна Лебединець)

Складний жанр комедій Ж-Б Мольєра, а особливо комедії «Тартюф», був опанований студентами майстерні бездоганно. Глядач був вражений, сміявся та хвилювався за долі персонажів так само як актори, котрі їх утілили.

Швидкий темпо-ритм Мольєра досить складний для опанування, але студенти четвертого курсу майстерно підкорили цей жанр, і разом з художнім керівником створили виставу, після перегляду якої глядач гарантовано буде виходити з усмішкою.

Вистава «Тартюф» (Оргон – Владислав Кібальнік, Доріна – Анастасія Радченко)

Вистава «Тартюф» (Ельміра – Аня Половинко, Тартюф – Артем Переверзєв)

Вистава «Тартюф» (Валер – Микита Марченко та Маріанна – Тетяна Лебединець)

У мікровиставі за оповіданням І. Франка «Чи вдуріла?» студенти продемонстрували висококваліфіковану роботу у жанрі символічного театру.

 Вистава «Чи вдуріла?» (Юліан – Микита Марченко та Камілла – Анастасія Радченко)

Водночас ступінь акторського проживання у складній символічній формі, заданій режисером, є правдиво-психологічним і змушує глядача глибоко співчувати персонажам.

Майстерність, наполегливість, відданість театральній справі, незламна воля та величезне бажання творити та створювати допомагали здобувачам освіти –майбутнім бакалаврам сценічного мистецтва упродовж чотирьох років навчання долати різні випробування. А Київський університет технологій та дизайну допоміг цим по-хорошому «театральним божевільним» здобути вищу освіту у максимально комфортних умовах, які тільки можуть бути створені університетом в умовах викликів останніх років через російську агресію проти України.

Вистава «Чи вдуріла?» (Юліан – Микита Марченко та Камілла – Анастасія Радченко)

 Вистава «Чи вдуріла?»  (Юліан – Микита Марченко)