28 березня та 3 квітня 2024 року, продовжуючи дослідження життєвого шляху засновника цитогенетики Григорія Андрійовича Левитського, Тетяна Щербатюк, професор кафедри біотехнології, шкіри та хутра д. б. н., професор, зі студентами пройшли освітнім маршрутом видатного співвітчизника.
Початкову освіту Григорій Левитський отримав у церковно-приходській школі с. Білки (https://knutd.edu.ua/pod-ta-publkats/news/16603/). Проявивши неабиякі здібності до навчання, хлопець вступив до Колегії Павла Ґалаґана – приватної чоловічої гімназії, яка у 80-ті – 90-ті роки XIX століття відіграла ключову роль у формуванні інтелектуального осередку столиці, за вдяки чому ії називали школою академіків та колискою українства.
Нині у приміщенні Колегії Павла Ґалаґана працює Національний музей літератури України, де атмосфера «розкриття в душах і умах юнаків любові і розуміння головних основ життя до здатності служити дійсним інтересам дорогої вітчизни», – як бажав директор Григорій Ґалаґан, – працею музейних робітників збереглась до цього часу.
Успішно закінчивши Колегію, Григорій вступив у 1897 р. до Київського університету Святого Володимира на природничий відділ, де спеціалізувався на кафедрі ботаніки.
Від Колегії до університету маршрут пролягає Терещенківською вулицею, на честь Ніколи Артемовича Терещенка, українського підприємця та благодійника, який пожертвував Києву понад 2,5 млн рублів на потреби багатьох доброчинних організацій, на спорудження навчальних і лікувальних закладів.
З-поміж них варто назвати 5-ту чоловічу гімназію (нині тут Національний транспортний університет), міське зразкове початкове училище (нині тут Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого), лікарню для чорноробів (нині це Національна дитяча спеціалізована клінічна лікарня "Охматдит"), Київський художньо-промисловий і науковий музей (нині тут Національний художній музей України), Київський політехнічний інститут.
Саме до Київського політехнічного інституту (КПІ) Григорій Левитський, спочатку після закінчення Університету Святого Володимира, влаштувався лаборантом ботанічного відділення в 1902 р., а потім, після московської в’язниці і висилки за межі країни, у 1911р. – викладачем морфології і систематики рослин.
Студентам було цікаво дознатися, що Григорій Андрійович в КПІ мав всі можливості для подальшої плідної наукової роботи. У цей час Левитський досліджує мікроскопічну структуру рослинної клітини. Для цього ним був розроблений і застосований в наукових дослідженнях новий фіксатор – хром-формол, що дало можливість зафіксувати мітохондрії, пластиди та інші органоїди клітини, а генію Левітському припустити цитоплазматичну спадковість, яка буде підтверджена через декілька десятиліть.
До речі, Мітохондріальну ДНК відкрили лише у 1963 році в Стокгольмському університеті Маргіт Насс та Сільвен Насс за допомогою електронної мікроскопії.
Студенти мали змогу доторкнутися до музейного експоната – електронного мікроскопа, який виготовлявся Сумським заводом електронних мікроскопів.
Перша світова війна внесла корективи у життя майбутнього вченого зі світовим ім’ям. Восени 1914 р. Григорія Левитського, як і тисячі ровесників, мобілізували до лав російської армії, звідки через рік він повернувся у чині прапорщика. У 1915 р. 39-річний учений склав іспит при фізико-математичному факультеті Київського політехнічного інституту та здобув науковий ступінь магістра.
Викладачі та студенти кафедри біотехнології, шкіри та хутра і надалі мандруватимуть українськими стежками видатного земляка Григорія Андрійовича Левитського відкриваючи нові відомості про його життя та наукову діяльність.
15.04.2024
