Росія, яка вторглася в Україну, зазіхає не тільки на наші території, природні багатства, а і на культурну спадщину та історію. Не маючи власних славетних традицій, ще на початку 18 ст. московія захотіла включити у свою історію період Київської Русі, про могутність якого свідчить грандіозний Софіївський собор, збудований у 1011-1018 рр. Москву ж, на болотах, заснували тільки у 1447 р. Українцям треба добре розуміти та знати спадок, який дійшов до нас від предків через глибини століть, для того, щоб цінувати та захищати його від ворожих зазіхань.
11 квітня 2024 р. здобувачі вищої освіти спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» у супроводі доцентки кафедри фізичного виховання та здоров’я Ольги Внукової побували на екскурсії у Національному заповіднику «Софія Київська».
Студенти уважно послухали розповідь екскурсовода про історію собору, оглянули макети споруди різних періодів. Софія Київська належить до класичного типу хрестово-баневих храмів, конструкція яких остаточно склалася в ІХ-ХІІ ст. Внаслідок перебудов у XVII-XVIII ст., здійснених за часів гетьмана Івана Мазепи, собор зовні набув барокового вигляду, який у своїх основних рисах зберігся донині.
Софіївський собор – одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі, який зберігає не тільки чудову давню архітектуру, а і найбільший у світі ансамбль оригінальних мозаїк і фресок ХІ ст. – 260 кв. м мозаїк і 3000 кв. м фресок. Вони є справжніми шедеврами світового мистецтва. На трьох стінах центрального нефа, навпроти головного вівтаря, було написано княжий сімейний портрет засновника собору – Володимира Святославича. В XIX ст. під час реконструкції собору фрески були поновлені олійними фарбами, які, як правило, повторювали контури старих зображень. В XX ст., під час чергової реставрації вчені виявили, що велика частина фресок ХІ ст. збереглася під шаром тиньку та олійних фарб, і, де це було можливо, старі фрески були відкриті.
Під склепіннями Святої Софії відбувалися у давнину урочисті «посадження» на великокняжий престол, затвердження політичних угод тощо. До Софії кияни «од малого і до великого» сходилися на віче. При соборі була створена перша відома на Русі бібліотека, тут велося літописання і перекладалися книжки. На стінах собору виявлено понад 7, 5 тис. графіті ХІ – початку ХVIII ст. написів і рисунків. Такої кількості графіті немає в жодному храмі. Це викликало особливе зацікавлення у студентів. Студенти уважно розглянули напис «Ана», який ймовірно належить дочці Ярослава Мудрого Анні – королеві Франції. Оскільки більшість графіті писали прості жителі давнього Києва, то нині вони є одним джерелом про давньоруську мову, якою розмовляли мешканці Київської Русі, і якій притаманно багато рис сучасної української мови.
Особливу цінність Софіївського собору становлять мозаїки XI ст. Зображення виконані безпосередньо на стіні шляхом вдавлювання у вогкий тиньк кубиків смальти, розміри яких у середньому близько 1 см³. Кожний колір смальти має багато відтінків, наприклад, синій – 21, зелений – 34, золотий – 25. Всього палітра мозаїк собору налічує 177 відтінків кольорів. Наразі сучасні майстри не в змозі виготовити таку різноманітність кольорів мозаїки за технологією ХІ ст. Витвором мистецтва мозаїки вважається зображення Оранти – фігури Святої Діви Марії, руки якої підняті в молитві. Мозаїка має 6 метрів у висоту. Студенти з різних точок розглядали Оранту, яка виглядає зображеною у різних позах – стоячи, схилившись у молитві чи на колінах, але завжди дивиться на нас.
Студенти оглянули макет Києва ХІ ст., представлений у соборі, роздивились, якими тоді могли бути сучасні центральні вулиці та споруди.
У Софіївському соборі у саркофазі вагою 6 тон був похований Ярослав Мудрий із своєю дружиною. Студенти мали змогу побачити погруддя князя, яке було виконане на основі реконструкції черепа М.Герасимовим у 1939 р., а також унікальну сучасну голограму обличчя Ярослава Мудрого, реконструйованого методом історико-криміналістичної експертизи на основі моделі черепа.
Софіївський собор – свідок і безпосередній учасник життя Києва протягом багатьох століть. Він витримав навалу монголо-татарської орди у грізному 1240 р., періоди занепаду і відродження міста у XIV–XVI ст., бачив польсько-литовських феодалів у XVII ст., вистояв у 30-х рр. ХХ ст. Нині Софійський собор разом з усім комплексом монастирських споруд внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Під час екскурсії студенти отримали уявлення, якими були наші предки тисячоліття тому. Такі заходи сприяють формуванню патріотичних почуттів, гордості за українську культурну спадщину та бути готовність берегти від ворогів собор і всю нашу славну Україну.
15.04.2024
