26 травня 2025 року ННІККІ та кафедрою цифрового мистецтва було проведено круглий стіл «Новаторська мистецько-образна система Ангеліни Гафинець: осучаснення традиційної закарпатської школи живопису через призму кольору», за підсумками відвідування лекції-інтерв’ю з Ангеліною Гафинець та Олесею Рибченко в Національному музеї Тараса Шевченка.
Організатори зустрічі: доценти кафедри цифрового мистецтва, доктор філософії Олеся Рибченко та доктор філософії Анастасія Авула.
21 травня 2025 року здобувачі освіти ОПП «Цифрове мистецтво» групи БЦМ-23 та БЦМ-24 прослухали лекцію-інтерв’ю в Національного музею Тараса Шевченка та мали нагоду зустрітися з відомою мисткинею Ангеліною Гафинець, дискутувати та ставити запитання, адже тема сучасного українського мистецтва є сьогодні актуальною і розкриває важливу проблематику.
До виставкового проєкту увійшло 30 живописних полотен художниці. «Роботи створені в жанрі, який поєднує класичній натюрморт та абстрактний живопис. Професійне відчуття кольору, кольорової палітри в поєднанні зі спрощеними, але дуже потужними структурними рішеннями, на межі конструктивізму минулого століття, надають кожній окремій картині додаткове та головне враження – відчуття та бачення простору», – зазначив Юрій Комельков, ідеолог та ініціатор створення Музею Авангарду.
«У сучасній Закарпатській школі живопису А. Гафинець уперше підійшла до натюрморту в новій колористично-площинній, мистецько-образній системі, де сам колір є матеріальним, сильним, щільним, таким, що формує бездоганну композицію, і, прямуючи в глибину, вибудовує плани. Професійний академічний лад на полотні організований через призму кольору, через його структури. У своїх роботах авторка демонструє тяглість традицій, що були закладені попередниками, проте утверджує їх у просторі сьогодення, витворюючи нові форми», – наголосив Володимир Петрашик, кандидат мистецтвознавства, доцент, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво», військовослужбовець ЗСУ.
Під час лекції Олеся Рибченко та Ангеліна Гафинець розкрили тему «Живописного заповідника», пріоритетом у темах дослідження якого був колір, а мистецькі пошуки будувалися на досвіді абстракціонізму та українського бароко. «Живописний заповідник» — це впливове українське мистецьке об'єднання, яке існувало з 1991 по 1995 рік і стало важливою частиною «Нової української хвилі». Група сформувалася на основі пленерів у Седневі наприкінці 1980-х років, а ідеологом і засновником групи був Тіберій Сільваші, також до угрупування увійшли художники Марко Гейко, Анатолій Криволап, Микола Кривенко Олександр Животков, Олександр Бабак, та ін. до об'єднання також входив мистецтвознавець Едуард Димшиць.
Седнівські семінари та пленери стали поштовхом до створення сквотів у Києві, найбільш яскравим був сквот «Паризька комуна», учасники якого Голосій, Гнилицький, Савадов та ін. відштовхувались від ідей італійського трансавангарду та постмодерністичної еклектики, йшли в своїх дослідженнях через монументальність і фігуратив на відміну від «Живописного заповідника» – що прагнуло в своїй творчості повністю відійти від сюжетності на полотні та перейти у вимір «чистого живопису».
Здобувачі освіти КНУТД, занурившись в історичні аспекти українського мистецтва, мали змогу поставити ряд запитань мисткині, діалог вийшов напрочуд змістовним та цілісним, оскільки захід мав на меті популяризувати і навчати студентів.
Саме тому, такі заходи в локаціях музеїв, галерей, інших мистецьких інституцій, а також Київського національного університету технології та дизайну, завжди є важливим аспектом процесу навчання і виховання молоді та спонукають здобувачів освіти до більш глибшого вивчення культурно-мистецького життя України.
27.05.2025
