Проблематика психологічної травми на сучасному етапі суспільного розвитку набуває особливої ваги. Робота з наслідками травматичного досвіду – зокрема в умовах воєнних дій, вимушеного переселення, втрати, професійного вигорання – потребує методологічно вивірених, етично обґрунтованих і науково валідизованих підходів. Метод ECPF (Ecological Psychological Facilitation) є офіційно визнаним методом психологічної допомоги та психотерапії, що ґрунтується на принципах екологічності взаємодії, суб’єктності клієнта, процесуальної динаміки змін та фасилітаційного супроводу внутрішніх трансформацій.
14 лютого 2026 року доктор психологічних наук, професор кафедри психології Монтклерського університету (США), автор методу «Екологічна психологічна фасилітація (ECPF)», практикуючий психолог із багаторічним досвідом, Павло Лушин провів для здобувачів вищої освіти спеціальності С4/053 «Психологія» майстер-клас на тему «Робота з травмою в методі ECPF».
Модераторкою заходу, що проходив у форматі відкритої консультації в методі ECPF із подальшим професійним розбором, була Яна Сухенко, кандидат психологічних наук, доцентка, керівниця Української школи екологічної психологічної фасилітації.
У вступному слові професор Павел Володимирович говорив про екологічну психологічну фасилітацію як про живу, уважну й глибоко людяну практику допомоги. Він підкреслив, що травма – це не лише біль і руйнування, а й момент перелому, з якого може початися новий етап особистісного зростання. Робота в методі ECPF відбувається в просторі «тут-і-тепер», з урахуванням усього життєвого контексту людини – її стосунків, досвіду, внутрішніх і зовнішніх обставин. У центрі – не тиск, не нав’язування тлумачень, а делікатна присутність поруч і підтримка природних процесів відновлення.
Окремо було наголошено на принципі екологічності: рухатися в темпі, який є безпечним для клієнта; не форсувати переживання, щоб уникнути повторної травматизації; спиратися на вже наявні ресурси особистості; допомагати людині поступово відновлювати внутрішню рівновагу та здатність до саморегуляції. Такий підхід створює простір довіри, у якому зміни відбуваються природно й усвідомлено.
У межах зустрічі відбулися дві відкриті консультації з клієнтами, які довірилися простору професійної підтримки та прийшли зі своїм непростим травматичним досвідом. Це була жива, уважна робота – без поспіху й формальності. Учасники мали можливість спостерігати безпосередній процес консультації в методі ECPF, почути професійні пояснення та розбір кожного етапу, а також поставити запитання й отримати розгорнуті відповіді.
Під час роботи особливо відчувалася цінність глибокого фасилітаційного слухання – такого, що дає людині можливість бути почутою без оцінювання. Демонструвалася делікатна взаємодія з внутрішніми суперечностями клієнта, підтримка проживання складних почуттів без штучного прискорення емоційного вибуху. Важливою стала ідея «дозволу на невизначеність» – прийняття тимчасової нестабільності як природного етапу змін. Мова клієнта залишалася центральною: саме через неї будувався екологічний і безпечний супровід.
Професор П.В. Лушин наголосив, що у роботі з травмою головне – не механічно позбутися симптому, а створити умови, в яких психіка людини зможе поступово й природно перебудуватися, віднайти нову рівновагу та внутрішню опору.
Після кожної консультації відбувалося відкрите й уважне обговорення побаченого процесу. Аналіз не зводився до технічного коментування – це була спільна професійна рефлексія, у якій крок за кроком розкривалася логіка фасилітаційної взаємодії. Учасники розглядали, як вибудовується контакт і розгортається фасилітаційний процес, як формується терапевтичний альянс і за якими ознаками можна помітити готовність клієнта до глибшого проживання досвіду. Обговорювалися критерії екологічності інтервенцій – що допомагає підтримати зміни, а що може виявитися надмірним або передчасним. Окрема увага приділялася ризикам інтерпретаційного тиску та важливості професійної стриманості.
Формат відкритої консультації дозволив побачити, як етичні принципи реалізуються у живій взаємодії, як теоретичні положення трансформуються у конкретні професійні дії. Спостереження за роботою з травмою в реальному часі сприяло формуванню професійної чутливості та рефлексії – розуміння не лише «що робити», а й «як бути» з клієнтом у складному переживанні.
Майстер-клас підтвердив актуальність екологічних підходів у роботі з травматичним досвідом. Високий рівень зацікавленості студентів і активність в обговореннях засвідчили запит на практико-орієнтоване навчання та глибоке осмислення сучасних психотерапевтичних підходів.
Зустріч стала вагомою подією для академічної спільноти університету, посилила професійну мотивацію майбутніх психологів і розширила їхнє бачення травмоорієнтованої допомоги як процесу підтримки розвитку, а не лише подолання симптомів.
Висловлюємо щиру вдячність професору Павлу Володимировичу Лушину за відкритість до професійного діалогу, глибину наукової думки, майстерність практичної роботи та готовність ділитися багаторічним досвідом!
19.02.2026
