Прочитавши деякі матеріали в «Мережі» про стан справ у Київському національному університеті технологій та дизайну, мені захотілося також висловити свою думку.

В даному закладі працюю понад 38 років і спостерігав, відчував діяльність 7 (сімох) ректорів, тому мені є з чим порівнювати, бо все пізнається у порівнянні.

При цьому хочу підкреслити (особливо) виділити, що в роботі кожного ректора були «свої» проблеми, але їх не можна порівняти (це проблеми абсолютно різного порядку) з тими, що змушений вирішувати п. Грищенко І.М.

Приклад (для тих, хто пише, не розуміючи суті існуючих проблем): будівлі старі (при їх проектуванні, будівництві проблеми теплозахисту енергоекономії, водопостачання і т.п.) – ніхто, практично, не враховував. Не існувало проблеми витрат на комунальні послуги.

Звинувачення відносно ремонту туалету, так званого ректорського корпусу, просто не витримують оцінки здорового глузду.

Для цього необхідно знати та реально оцінити фінансові затрати, необхідні для підтримання всього комплексу в більш-менш безпечному  стані…

Складні кадрові питання, пов’язані з скороченням досвідчених, заслужених викладачів (професорів, доцентів), які необхідно також вирішувати п. Грищенко І.М.

Так – це серйозна, важка, болюча проблема для кожної людини (як для молодої, так і для пенсіонера), але до цього треба підходити по-філософськи – все в житті має свій початок і відповідно…

Однозначно, це проблема не ректора (збільшення навчального навантаження – 900 годин, значне зростання кількості студентів на одного викладача і все це при «так званій з/п» і т.п.).

Тут необхідно враховувати стан глибокої економічної кризи, критичний стан підприємств легкої промисловості (чи будь-якої іншої галузі).

На всі сторони життєдіяльності суспільства впливають катастрофічні демографічні проблеми – скорочення кількості абітурієнтів, зменшення державного замовлення, відповідно, фінансування, зростання вартості контрактного навчання і т.п.

Тут виникає риторичне запитання: «Хто винний? Що робити?»

Стосовно культурного життя в університеті, то це, на мій погляд, окрема проблема, яку необхідно постійно піднімати.

Чому так вважаю, ви зрозумієте. Хочу запитати викладачів університету: «Хто з Вас запитує студентів різних курсів, різних напрямів фахової підготовки: коли, хто з них протягом семестру, року був у театрі, на концерті класичної музики, в музеях, на художній виставці і т.п.?»

Будь ласка поцікавтесь і зробіть висновки. Спілкуючись з аудиторією, роблю невтішні висновки. Якщо в студентські роки молоді люди не навчаються цінувати прекрасне в житті, то в самостійному – цього зробити їм не під силу!

Хочу звернути увагу читачів, дописувачів «Мережі» та співробітників університету на гостру проблему – рейтингової оцінки роботи викладача. Це – жорстка, об’єктивна (підкреслюю, об’єктивна) оцінка різнопланової діяльності викладача протягом навчального року.

Так – це і батіг, і пряник!

По результатам оцінки за минулий рік, понад 20% викладачів мають рейтинг в межах 0,65…0,87. За такі результати, з кого треба спитати?

Результати аналізу рейтингу викладача, дають законні підстави ректору приймати відповідне рішення. Не за своїм бажанням, а за конкретні результати роботи.

Поцікавтеся панове, як використовується рейтингова оцінка в провідних вузах КНУ ім.. Т.Шевченка, КНУ «КПІ» і т.п., тоді у Вас не буде запитань до п. Грищенка І.М.

Хочу виділити, що робота викладача складна, багатопланова, яка вимагає постійної роботи з літературою, матеріалами, а ще методична, наукова, що вимагає значних фізичних і розумових зусиль.

З цих проблем необхідно звертатися до зборів трудового колективу, профспілки, ректора з вимогою – про його звернення до Ради ректорів, Мінвузу, Кабміну з пропозицією про зменшення навчального навантаження, кількості студентів на викладача і, безумовно, збільшення рівня заробітної плати. Це – основні важелі підвищення якості освіти! Також дасть змогу працювати викладачам над самовдосконаленням.

Особливої проблеми заслуговує проблема рівня підготовки викладачів (рівень з вченими званнями, ступенями) та віковий стан.

Робота в цій царині буде важкою, болісною і її треба виконувати ректору!

Висновок: панове, не звинувачуйте дзеркало – варто пильно, критично подивитися на себе! Причини необхідно шукати в собі!

З повагою до читачів

доцент, к.т.н. В. Мусієнко.    

08.07.2013