Дизайн як проектна діяльність, міцно поєднує в собі художнє та утилітарно-технічне. Завдяки дизайну відбувається наближення мистецтва до реалій буття, що призвело до художньої концептуалізації світу, створення ментального простору мистецтва у нашому повсякденні, де образ стає символом, знаковим концептом. Художній образ у мистецтві постмодернізму, на відміну від принципу мімесису класичного мистецтва, ґрунтується на принципі конструювання різних сенсів, тенденцій, певній еклектиці філософії, психології, соціології, художньо-проектної діяльності та синтезу мистецтв, виступаючи складовим елементом людської життєдіяльності. Утворене в результаті синтезу художнє ціле є якісно новим художнім явищем, здатним до самоактивізації. Дане явище потребує ґрунтовного наукового методологічного дослідження, концептуалізації теоретичних та практичних рис інноваційних тенденцій, які починають впливати й загалом формувати наш соціальний простір, з метою виокремлення позитивного для розвитку суспільства - справді мистецького, креативного, етико та естетико-розвиваючого й передбачення соціальних ризиків.